Історія гордині: Психологія і межі розвитку. Луїджі Дзоя

Історію Західної цивілізації можна оповісти і як історію витіснення землеробського стилю життя з його річ ним циклом робіт, задоволенням сталих потреб і табуюванням визначених меж. Та якось ми преобразилися, перейшли до необмеженої експансії, що поглинула навіть Бога, а нашу свідомість стала визначати оптимістична і погордлива віра в нескінченний розвиток. Та чому ж нас дедалі більше бере непевна тривога за наше майбутнє, а апокаліптичні сценарії стають такі популярні і незмінно прибуткові для кінотеатрів і видавництв? Аби дати відповідь на це питання, на думку автора книги, нам варто звернутися до інструментарію глибинної психології, а також спробувати видобути зі старогрецької міфології та літератури приховану в них мудрість про гординю і неминучу розплату за неї.

Луїджі Дзоя — сучасний італійський глибинний психолог, письменник і публіцист. Здобув економічну освіту в Мілані, потім навчався в Інституті Карла Ґустава Юнґа в Цюріху. Викладав в університетах Палермо, Інсубрії, в Інституті Юнґа. У 1984–1993 роках очолював Італійський центр аналітичної психології (CIPA), а в 1998–2001 роках — Міжнародну асоціацію аналітичної психології (IAAP), а також (2001–2007) Міжнародну комісію з етики цієї асоціації. Працював у Цюріху і Нью-Йорку, а нині веде приватну психотерапевтичну практику в Мілані. Автор 14 книг, серед яких: «Народитися недостатньо: ініціація і наркоманія», «Жест Гектора: передісторія, історія, сучасність і зникнення батька», «Плекання душі», «Кентаври: міф і чоловіче насильство», «Параноя: божевілля, що творить історію», «Мінімалістичні утопії».